А нащо?

                                        От питають і питають...

      Стільки всього ще НЕ знаю в українській мові ( і ви про це ЗНАЄТЕ), а беруся до Google-сервісів, ну , тобто уже взялася - і годі з рук випустити... Та ще усім довкола про це кричу-гуду-жаліюся:) От і питають цілком логічне : "А нащо вам того?" 
      Відповідей - десятки! Але кому вони потрібні? Хіба, власне, мені... Тож сама собі відповідаю:

• бо так ( то 1 із моїх життєвих принципів);
• бо Олена Юріївна + син порадили ( а я дуже довірлива);
• бо уявлення не мала, у що пірнаю, а зараз годі виплисти ( здається, то наркотик!);
• бо думала , що ще здатна вчитися ( як я до лоскоту в долонях нині розумію тих, хто реально не годен, а йому кажуть: треба!);
• бо хочу наздогнати поїзд майбутнього ( а бодай бачити спини своїх учнів у гонитві за ІКТ);
• бо нутром чую і логічно аналізую: використання хоча б частини із опрацьованого таки неминуче у навчальному процесі ( це потреба часу, вимога цивілізації, сподівання суспільства);
• бо я це... можу (хоча й досі сильно сумніваюся!).

    Беріться, людоньки, за цю справу ( за власним бажанням чи  з чужого веління), щоби мені було не самотньо, щоби вам було справедливо , щоби усім було корисно!!!

 P.S. Чим зможу (що пам'ятатиму:) , допоможу !