понеділок, 15 вересня 2014 р.

Як ніколи ( у моєму житті)

        Ну, так - літо минуло. Крапка!

Ну так же ж не буває:) Воно таки залишилося... у відеоматеріалах з фронту, у фотографіях з весіль, у спогадах зі Стрий-ріки... Не тому , що усі там були , а тому , що УСЕ ЦЕ БУЛО...
      Усе це залишається і  (дякувати  Богу за всі випробування, які нам посилаються, і за всі блага, які нам даруються), продовжується! Таке життя...
     І припиняємо обурюватися , жалітися, звинувачувати... Не тому , що ніхто не винен , усі винні , крім нас, чи ми самі в усьому винні, а тому, що  вартує шукати шляхів до зміни ситуації на краще або змиритися зі ситуацією. Пам'ятаєте тривіально-сакраментальне :" Не можеш змінити обставини - зміни ставлення до них".
Правда, цього мені ще вчитися, і вчитися , і вчитися:)
 
    1 Вересня ніколи не було святом для ЗВИЧАЙНОГО вчителя( про інші верстви населення України мовчу). Цьогоріч уперше прийшла до гімназії з полегшеним зітханням : "Оскільки Перше вересня У НАС є , значить  У НАС є  мир!!! " Чим не свято?
    До 13 вересня встигла забути, що було літо ( напружене і стабільне) , що є війна ( ще не гримнула у мої двурі, хоча залякала мій розум і розплакала мою душу), що буде холодно ( газу і  грошей бракує) ..., бо навалою пішли навчальні програми, планування, уроки, учні... невстигання, розчарування, хвилювання, забування - розпач!

   15 вересня за вікном знову сонце! Середина вересня, а тут сонце, сонце, сонце, 1 дощ, сонце, сонце, сонце, 0,05 дощу, сонце... Такого вересня ще не було у моєму 43-річному житті. От саме такого -З ВІЙНОЮ І СОНЦЕМ!
   Війна ніколи не буває цілком сподіваною( хіба якщо сам готуєш), передбачуваною( хіба якщо бавишся), чесною ( хіба якщо не серед людей), справедливою ( хіба якщо ЗАХИЩАЄШ СВОЄ).
Але якщо вона уже розпочата, то точно буде закінчена ! Коли і яким коштом-жертвами? Не знаю... Ніхто не знає, окрім Бога...(чи безумців?)

   Сонце ніколи не буває абсолютно ніжним ( бо гріє і пече), ясним ( бо має плями), вчасним (бо й місяця із зорями хочеться). Але те , що воно є зараз , у вересні, - це так несподівано доречно, приємно, позитивно... і бодай на якусь часинку рятує від проблем, уроків, війни...тут, у нас...

       А загалом я  - оптимістично налаштована фаталістка ( таку нішу собі придумала, зайняла і живу !)  Все буде так (ДОБРЕ), як має бути (ДОБРЕ), навіть якщо буде інакше (ДОБРЕ)  :)

   А тепер відоме :
*  так все не буде ( Соломон);
* за все воздасться (Святе Письмо);
* якщо хтось  запалює зірки на небі, значить це комусь потрібно ( Антуан де Сент-Екзюпері);
* все що не робиться , то до кращого (Народ).
 На оте ДОБРЕ , навіть якщо це диво,сподіваймося, до нього долучаймося, про нього дбаймо, за нього воюймо кожен, де і  як може, здатен, мусить, вміє,  хоче!



Немає коментарів: