Знову про учителя...

      Я стала вчителькою завдяки й усупереч декому з моїх учителів. А зараз "озлоблююся" завдяки нашим ЗМІ ( стільки сюжетів про учительське протизаконня-свавілля) і всупереч моїм учням (стільки слів про улюблену вчительку - мене :) )!

   Років 15 сама собі дорікала, навщо за це взялася : це ж не моє! Я - співрозмовник, виховник, моралізатор... А тут учити того, у чому сама бачу менше сенсу, ніж наказує навчальна програма!
    За наступні років 5 змирилася: нема вибору! Бо кому потрібне те, що я вмію писати від душі і на замовлення;  я можу багато і якісно говорити-розважати-співати; я здатна смачно пекти-оформляти; я люблю витворяти руками усіляке файнюцьке барахельце?
   Останні років 3 дивуюся: невже вчителювання - моє покликання? Бо чому ж тоді ще й досі, після розуміння недоцільності ТАКОГО навчання, після вдалих спроб поширення власних словесно-дизайнових штучок, я залишаюся на ПОСАДІ вчителя?
    Сьогодні ставлю собі за мету з'ясувати: учителька я і все, чи зможу  змінити себе і довкілля на краще шляхом творення НОВОГО!
   Наразі насолоджуюся своїми "ялинками"...